7 грудня виповнюється 125 років від дня народження Катерини Білокур – геніальної українки, самобутньої художниці (1900-1961).
Чарівний світ її картин заворожує, захоплює. Її ім’я входить до переліку найвідоміших жінок України. Твори Катерини Білокур вразили навіть одного з найвизначніших художників XX століття – Пабло Пікассо, який про творчість сучасників відгукувався переважно зі зневагою, а про Білокур – із захопленням.
У Національному музеї декоративного мистецтва з листопада до 4 січня 2026 р. діє виставка “Тендітна квітка Катерини Білокур”, присвячена ювілею художниці. Виставкова експозиція презентує 11 авторських творів видатної художниці.
“На сороковий рік по смерті Шевченка, на зорі “феміністичного” 20-го століття (ознаменованого “великим цивілізаційним проривом” жіноцтва в усі сфери суспільної діяльності, доти для жінок закриті), історія поставила в Україні повторний експеримент: цим разом геній, народжений у селянській хаті, прийшов на світ дівчинкою. І цілий свідомий вік генія припав на час найбільшої в новітній історії Катастрофи його (перепрошую – її!) народу – такої, перед якою блякнуть усі жахіття, спортретовані в “Кобзарі”. Катастрофи, якій упродовж трьох поколінь приречено було залишатись німою – і для решти світу невидимою. І так само невидимим приречений був залишатися геній. В результаті вийшла одна з найстрашніших митецьких біографій століття. Зрозуміти, розгледіти її в усій її трагічній величі – значить, значною мірою, зрозуміти, що з нами в тому столітті сталось – і якою хворобою був уражений наш дух, досі неспроможний із неї вичуняти.”, – Оксана Забужко.
Народилася Катерина Білокур в с.Богданівка на Київщині. Самостійно навчилася читати і малювати.
“Якби в тому Миргороді 1924 року, де вона, відторгнута радянською системою “принцеса-босоніжка”, стоячи під брамою художньо-керамічного технікуму, в останній надії бути “впущеною” розпачливо кидала свої малюнки через паркан, як мореплавець у море пляшку із запискою (так потім в’язні ГУЛАГу кидали через колючий дріт “листи на волю”, зміст той самий), таки нагодився був якийсь “Сошенко”, який, як вона у своїй безмежній простосердості уповала, побачив би ті малюнки, взяв її за руку і “ввів у храм науки”, де вона нестримно рвонула б уперед і вгору?.. Як склалось би її життя тоді? …
Якби метання молодої Білокурівни мали успіх і їй таки вдалося вирватися з селянок у радянські студентки, вона ще встигла б на той наш, за Хвильовим, “азіатський ренесанс”, – але тоді по ній із певністю тільки й лишилось би, що ще одне ім’я в розстрільних списках: відстрілювали-бо саме таких – “активних”. А її запасу активности – чи, краще сказати, пасіонарности – стало б на чималий населений пункт. І, крім того, – це дуже добре видно з її листів і пізніших про неї спогадів, – вона була трагічно гордою натурою: з тих, які не гнуться – і ламаються тільки вже разом з головою. Якби вона втрапила “в систему”, у роки терору в неї не було б жодних шансів. Тож у виправленій історичною дистанцією ретроспективі можна сказати, що доля якраз була до неї милостивою, коли отак, що називається “одвела”: їй здавалося, що вона “кидалась в усі кінці, як тигра в клітці”, а насправді летіла як метелик на вогонь. Виставивши перед нею непроникне скло й відмовивши їй соціального “шляху нагору” (того “шевченківського”, на який вона так гаряче сподівалася!), доля тим самим зберегла їй життя.”, – @Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко). Більше: есей “Катерина, або Філософія мовчазного бунту: конспект до ненаписаної біографії” Оксана Забужко, збірка есеїв “Планета полин”, видавничий дім “Комора”, 2020.
Величезний внесок у справу збереження, дослідження та популяризації творчості Катерини Білокур зробив відомий український мистецтвознавець, дослідник біографій видатних діячів української культури Микола Кагарлицький. Саме завдяки йому світ заново відкрив для себе не лише геніальну художницю Катерину Білокур, а й занурився у світ її епістолярної спадщини, не менш талановитої, ніж живопис. У 2018 р. відбулася презентація його книжки “Квіти мої, діти”, присвяченої Катерині Білокур.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
