Відокремлений структурний підрозділ "Любешівський технічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету"

7 грудня виповнюється 125 років від дня народження Катерини Білокур – геніальної українки, самобутньої художниці (1900-1961).

Чарівний світ її картин заворожує, захоплює. Її ім’я входить до переліку найвідоміших жінок України. Твори Катерини Білокур вразили навіть одного з найвизначніших художників XX століття – Пабло Пікассо, який про творчість сучасників відгукувався переважно зі зневагою, а про Білокур – із захопленням.

У Національному музеї декоративного мистецтва з листопада до 4 січня 2026 р. діє виставка “Тендітна квітка Катерини Білокур”, присвячена ювілею художниці. Виставкова експозиція презентує 11 авторських творів видатної художниці.

“На сороковий рік по смерті Шевченка, на зорі “феміністичного” 20-го століття (ознаменованого “великим цивілізаційним проривом” жіноцтва в усі сфери суспільної діяльності, доти для жінок закриті), історія поставила в Україні повторний експеримент: цим разом геній, народжений у селянській хаті, прийшов на світ дівчинкою. І цілий свідомий вік генія припав на час найбільшої в новітній історії Катастрофи його (перепрошую – її!) народу – такої, перед якою блякнуть усі жахіття, спортретовані в “Кобзарі”. Катастрофи, якій упродовж трьох поколінь приречено було залишатись німою – і для решти світу невидимою. І так само невидимим приречений був залишатися геній. В результаті вийшла одна з найстрашніших митецьких біографій століття. Зрозуміти, розгледіти її в усій її трагічній величі – значить, значною мірою, зрозуміти, що з нами в тому столітті сталось – і якою хворобою був уражений наш дух, досі неспроможний із неї вичуняти.”, – Оксана Забужко.

Народилася Катерина Білокур в с.Богданівка на Київщині. Самостійно навчилася читати і малювати.

“Якби в тому Миргороді 1924 року, де вона, відторгнута радянською системою “принцеса-босоніжка”, стоячи під брамою художньо-керамічного технікуму, в останній надії бути “впущеною” розпачливо кидала свої малюнки через паркан, як мореплавець у море пляшку із запискою (так потім в’язні ГУЛАГу кидали через колючий дріт “листи на волю”, зміст той самий), таки нагодився був якийсь “Сошенко”, який, як вона у своїй безмежній простосердості уповала, побачив би ті малюнки, взяв її за руку і “ввів у храм науки”, де вона нестримно рвонула б уперед і вгору?.. Як склалось би її життя тоді? …

Якби метання молодої Білокурівни мали успіх і їй таки вдалося вирватися з селянок у радянські студентки, вона ще встигла б на той наш, за Хвильовим, “азіатський ренесанс”, – але тоді по ній із певністю тільки й лишилось би, що ще одне ім’я в розстрільних списках: відстрілювали-бо саме таких – “активних”. А її запасу активности – чи, краще сказати, пасіонарности – стало б на чималий населений пункт. І, крім того, – це дуже добре видно з її листів і пізніших про неї спогадів, – вона була трагічно гордою натурою: з тих, які не гнуться – і ламаються тільки вже разом з головою. Якби вона втрапила “в систему”, у роки терору в неї не було б жодних шансів. Тож у виправленій історичною дистанцією ретроспективі можна сказати, що доля якраз була до неї милостивою, коли отак, що називається “одвела”: їй здавалося, що вона “кидалась в усі кінці, як тигра в клітці”, а насправді летіла як метелик на вогонь. Виставивши перед нею непроникне скло й відмовивши їй соціального “шляху нагору” (того “шевченківського”, на який вона так гаряче сподівалася!), доля тим самим зберегла їй життя.”, – @Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко). Більше: есей “Катерина, або Філософія мовчазного бунту: конспект до ненаписаної біографії” Оксана Забужко, збірка есеїв “Планета полин”, видавничий дім “Комора”, 2020.

Величезний внесок у справу збереження, дослідження та популяризації творчості Катерини Білокур зробив відомий український мистецтвознавець, дослідник біографій видатних діячів української культури Микола Кагарлицький. Саме завдяки йому світ заново відкрив для себе не лише геніальну художницю Катерину Білокур, а й занурився у світ її епістолярної спадщини, не менш талановитої, ніж живопис. У 2018 р. відбулася презентація його книжки “Квіти мої, діти”, присвяченої Катерині Білокур.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Споконвіків українська хустина була одним з найважливіших елементів народного вбрання та невід’ємною частиною української культури. І вже п’ятий рік поспіль 7 грудня українці традиційно відзначають Всесвітній День української хустки.

Цікаві факти про українську хустку

Хустина супроводжувала людину протягом усього її життя. Вона як берегиня роду була з нею від самого народження і до останнього подиху. Застосування хустки в домашньому побуті було досить різноманітним. Хустину використовували:

• коли в родині народжувалась дитина, а також під час обряду хрещення немовляти;

• коли юнак ішов до війська: на проводах мати обов’язково пов’язувала йому хустину, яка мала вберегти сина від усього лихого;

• коли до молодої дівчини приходив свататись парубок: вона, на знак своєї згоди, також виносила йому хустину.

Хустка може чимало розповісти про свою господиню: дівчина вона чи заміжня жінка, ходить вона у веселощах чи горі, зібралась до роботи чи до свята. В українських жінок були святкові хустини, в яких вони ходили до церкви, і буденні, які вони одягали, коли порались по господарству.

Молоді жінки переважно носили хустини світлих кольорів, на жінках старшого віку можна було побачити лише темні, а вдови завжди одягали тільки хустки чорного кольору. Крім того, хустини були різного розміру.

Вишивалися хустки шовковими нитками і лише вручну. Найбільше використовували червоний, синій, зелений та жовтий кольори. Орнамент на хустинах був здебільшого геометричний, а хустки з квітковим орнаментом (квітами рожі, волошок та гвоздик) з’явились аж у 18 столітті. А от українські хустини з зображенням птахів можна зустріти вкрай рідко.

Як бачите, українська хустка ― це не лише головний убір жінки, але й важлива сімейна реліквія, яку передавали з покоління в покоління. Це давній символ жіночої душі, кохання та вірності. Ось чому Всесвітній день української хустки – це не просто ще одне свято в календарі, а важливий внесок у збереження та популяризацію нашого національного надбання.

#День_української_хустки_ДУХ

В період з 1 по 5 грудня в коледжі проходив Тиждень спеціальності “Будівництво та цивільна інженерія”. Згідно насиченої програми були проведені: відкриті уроки, бінарний урок, екскурсії, майстер-клас, гостьова лекція, студентська конференція.

Навчання за спеціальністю “Будівництво та цивільна інженерія” передбачає збалансоване поєднання теоретичних знань з практичним вміннями та навичками професійної діяльності на етапах проєктування будівельних конструкцій, будівель, споруд, основ, інженерних мереж та технологічних процесів будівельного виробництва з урахування специфіки регіону та умов військового стану та акцентом на формуванні навичок застосування сучасних технологій, державних будівельних норм та здатності до інжинірингової діяльності, що забезпечує підготовку фахівців, які відповідають сучасному рівню розвитку будівельної галузі.

Навчальна практика (слюсарно-механічна) в групі 34-ГМ-Ф, спеціальності “Галузеве машинобудування” (керівник – Хомич Т. М.).

Практика проводилась в майстернях слюсарних робіт, галузевого машинобудування на відповідних робочих місцях.

Завданням практики є виконання найпростіших операцій із слюсарної обробки металів.

Виконання практичних робіт здобувачами освіти ОПП “Опорядження будівель і споруд та будівельний дизайн” протягом вивчення дисципліни “Кольороведення”

Цікава та пізнавальна екскурсія селищем із здобувачами освіти 32 -БЦІ-с з метою закріплення знань з дисципліни “Безбар’єрне міське середовище” викладачем спецдисциплін Валентиною Оласюк в рамках проведення тижня спеціальності “Будівництво та цивільна інженерія”

Напередодні Міжнародного дня волонтера, було організовано зустріч здобувачів освіти з організаторами волонтерської кухні ГО “Родини Героїв Любешівщини”.

Під час зустрічі, волонтери поділилися своєю діяльністю, потребами, допомогою та підтримкою ЗСУ.

Здобувачі освіти передали волонтерам кошти, зібрані під час благодійного ярмарку організованого у листопаді.

Директор коледжу Анатолій Хомич, подякував Галині Остапчук та ГО за таку важливу та благородну роботу.

Представники навчальних груп, які долучилися до благодійного ярмарку, були відзначені подяками від дирекції коледжу та солодкими смаколиками від ГО “Родини Героїв Любешівщини”.

Працюємо! Допомагаємо! Віримо та наближаємо перемогу разом!

Гостьова лекція на тему “Утеплення трубопроводів в загальній концепції термомодернізації будівель”, проведена доцентом кафедри будівництва та цивільної інженерії ЛНТУ Орестом Пахолюком.

Організовано захід в рамках Тижня спеціальності “Будівництво та цивільна інженерія”. Лекцію відвідали здобувачі освіти другого та третього курсів спеціальності “Будівництво та цивільна інженерія”

03 грудня в рамках Тижня спеціальності “Будівництво та цивільна інженерія”, проведено цікавий майстер-клас гуртківцями “Сучасний будівельник” (керівник – Тетяна Герасимик-Чернова). До заходу долучилися члени гуртка “Природа рідного краю” Будинку дитячої та юнацької творчості Любешівської селищної ради.

Учасники заходу виготовили новорічні іграшки з гіпсу, розмалювали та оздобили їх.